Ніна Бічуя. Найкращі твори

Ніна Леонідівна Бічуя – письменниця, перекладачка, журналістка, членкиня Національної спілки письменників України. Народилася 24 серпня 1937 року в Києві. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працювала у сфері журналістики, зокрема редакторкою газети «Просвіта». Обіймала посаду завідувачки літературної частини Львівського театру юного глядача (нині – Перший український театр для дітей та юнацтва). Серед її творчого доробку – книги «Дрогобицький звіздар» (1970), «Повісті» (1978), «Квітень у човні» (1981), «Родовід» (1984), «Бенефіс» (1990), «Десять слів поета» (1987), роман «Репетиція» (1985), а також книжки для дітей – «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), «Яблуня і зернятко» (1984) тощо. Лауреатка премії імені Б. Лепкого (2005, за книгу вибраного). Удостоєна Ордена Усмішки (2007) – літературної нагороди, яку присуджують діти. З 1999 року викладала на кафедрі театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка, зокрема дисципліни «Історія театральної критики», «Редагування», а також факультативи «Сучасний український театр: постаті і проблеми» та «Сценарне мистецтво». Обіймала посаду головної редакторки театрального журналу «Просценіум». Прозові твори Ніни Бічуї перекладені болгарською, польською, німецькою, російською та іншими мовами. Як перекладачка працювала над текстами Станіслава Лема, Єжи Гротовського, Миколи Гоголя, Ольги Токарчук. Якщо переклад думок Гротовського, інтерв'ю якого записували італійською, давався важко, то праця з Гоголем і Токарчук приносила легкість і задоволення. Попри меншу впізнаваність її імені серед сучасників, Ніна Бічуя – значна постать української літератури. В останні понад 20 років вона більше зосереджується на перекладацькій діяльності, ніж на художньому письмі для дорослих.